Увага! Відкрито в новому вікні. PDFДрукe-mail
Понеділок, 10 вересня 2012, 10:44    |

Кандидат відповідає

IND_7844_1Віктор Пилипишин дає відповідь на питання, які цікавлять мешканців Шевченківського району.

 

Cьогодні багато шевченківців, які пам’ятають успішну роботу Віктора Пилипишина на посаді голови району, звертаються до громадських приймалень кандидата з різноманітними питаннями. Їх цікавлять факти його біографії, причини, з яких він вирішив йти в депутати, основні положення його передвиборчої програми. І, звичайно ж, люди хочуть знати, як потенційний представник району вирішуватиме наболілі проблеми території, міста Києва та України. У цьому інформаційному бюлетені на найбільш актуальні запитання відповідає особисто Віктор Пилипишин.

 Григорій Шерош

мікрорайон Лук'янівка

Чому для балотування в депутати обрали саме Шевченківський район?

Останні 15 років моє життя пов’язане з Шевчен-ків-ським районом. Тут я зробив перші кроки у власній справі, тут почав займатися громадською роботою, тут я сформувався як управлінець та політик. За всі ці роки я досконало вивчив проблематику території, зустрівся і поспілкувався з тисячами людей. Для мене Шевченківський район є рідним. За даними офіційної статистики на цій території мешкає більше 230 тис. людей. Це більше, ніж в таких обласних центрах, як Ужгород, Тернопіль, Луцьк. Але, на відміну від провінційних міст, на районі подвійний тягар. Район це одночасно серце Києва та місце проживання людей. Він поєднує в собі історичну частину та спальні мікрорайони. Тут наплутаний цілий вузол проблем. За 4 роки, коли я керував районом, розплутати його до кінця не вдалося. Ниточки тягнуться вгору, до рівня парламенту, де необхідно приймати правильні рішення аби змінити ситуацію в нашому районі та в м. Києві на краще. Я знаю, що сьогодні потрібно для людей нашого району і зможу реалізувати їх побажання, маючи мандат депутата Верховної Ради України.

 

Галина Кравцова

мікрорайон Татарка

 Ви чотири роки очолювали Шевчен-ківський район. Що вважаєте найбільшим своїм досягненням на цій посаді, а що – найбільшою невдачею?

Іноді цифри говорять красномовніше за слова. Коли я прийшов у район, його бюджет складав менше 300 млн. грн. А вже через рік – 750 млн. Все це за рахунок прикриття тіньових схем, скасування необґрунтованих пільг для різних організацій. Цим, до речі, нажив собі немало ворогів, але не жалкую про свої рішення. Ще в 2007 р. ми чітко визначили акценти та пріоритети. Ухвалили програму розвитку району до 2012 р., де прописали, які об’єкти ремонтуватимемо чи будуватимемо. При цьому вирішили, що найважливіше це захист дітей. На освіту грошей не жаліли –

в рік витрачали близько 300 млн. грн. Найбільше моє досягнення – це та інфраструктура, яка й досі служить і буде служити нашим дітям. Це й нові вікна та ремонти в школах і дитсадках, ремонти в їдальнях та харчоблоках, сучасні шкільні стадіони, безпечні дитячі майданчики.  Звичайно всього запланованого зробити не встиг. Так і не зумів змінити систему управління, коли гроші у місцевих громад забирали нагору, а їх виставляли в ролі «бідних родичів». На рівні міста цього зробити неможливо. Саме тому я сьогодні і йду в депутати.

 

Юлія Паніна

мікрорайон Нивки

 Вікторе Петровичу, чим Ви займаєтесь сьогодні? Продовжуєте громадську роботу чи розвиваєте власний бізнес?

Більше 35 років тому я пов’язав свою долю з Києвом. І з того часу проблеми, переживання та надії міста стали рідними для мене.  Тому, де б я не працював – адвокатом, бізнесменом, міським депутатом, заступником мера, головою району – завжди жив єдиним життям з киянами. У 2008 р. спільно з однодумцями я створив громадський рух «Кияни передусім!». Його назва говорить сама за себе. Ми хочемо аби в нашому місті захист інтересів киян був пріоритетом. Рух сьогодні нараховує тисячі учасників, які на волонтерських засадах допомагають зробити місто кращим. Від суботників і встановлення дитячих майданчиків до підтримки масштабних культурних проектів –

усе це в сфері інтере-сів нашого громадського руху. Паралельно працює благодійний фонд «Діти передусім!». Він допомагає обдарованим дітям, розвиває дитячу творчість, підтримує дитячі та пологові будинки, створює умови для дітей в кожному  мікрорайоні. Що стосується бізнесу, то ще в 2004 р. я зосередився на держслужбі і припинив активно займатися підприємництвом. Але сьогодні моїй родині дійсно належить виставковий центр на Нивках та квіткове підприємство. Ще займаємося вирощуванням овочів, сільським господарством та виробництвом чаю. Абсолютно не приховую, що людина я забезпечена. Соромитися мені нічого, гроші я заробив не на якихось тіньових посередницьких схемах, а в процесі чесної конкурентної боротьби.

 

Дмитро Майборода

мешканець центру

 Ви вже колись були народним депутатом, але відмовились від мандату. Чому сьогодні знову йдете до Ради?

Коли вперше балотувався до парламенту, був, мабуть, дещо наївним. Вважав, що там мої знання будуть корисними. З перших днів включився в роботу: працював в комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, подав шість законопроектів. Серед іншого пропонував навести лад у держзакупівлях, надати лікарям та вчителям статус держслужбовців, заборонити депутатам обиратися в парламент більше, ніж двічі поспіль, скасувати низку депутатських пільг, збільшити штрафи за порушення законодавства в галузі ЖКГ. І що в результаті? Жодну мою пропозицію не підтримали. Я зрозумів, що в цьому парламенті під прикриттям законодавчої роботи просто вирішують власні справи. Не бачив сенсу більше там залишатися і тому повернувся працювати в Шевченківський район. Маємо таку Верховну Раду, оскільки віддали її формування на відкуп партійним босам. Діючі депутати представляють не українців, а лише своїх «ляльководів». На цих виборах до парламенту повернулася мажоритарка. Половина депутатів захищатимуть інтереси власних округів і будуть зацікавлені в якісній роботі. Адже в протилежному випадку наступного разу їх вже можуть і не обрати. Я не хочу бути солдатом партії, бездумним кнопкодавом, який голосує за помахом руки диригента. Тому йду на вибори самостійно. Сподіваюся, що в парламент прийдуть люди, які хочуть жити в цій країні і прагнуть змінити її на краще.

 

Дмитро Кукін

мікрорайон Сирець

 Що Ви зможете зробити у Верховній Раді для людей, які за Вас проголосують?

Маю достатньо досвіду, знань та вмінь, щоб спрямувати їх на користь Києва та киян. По-перше, я професійний юрист, кандидат юридичних наук. По-друге, маю не-малий управлінський досвід на різних державних посадах та стаж депутатської роботи у радах

всіх рівнів. В парламенті як депутат вирішуватиму проблеми, які умовно можна поділити на три категорії. Перша – це питання національного законодавства та системного реформування системи управління, якісної зміни політичної еліти. Тут я пропоную цілий комплекс заходів – від економічної люстрації до створення антикорупційного бюро і реформи силових структур. Другий блок проблем –

це больові точки м. Києва. Тут головним завданням є створення Стратегії розвитку міста, яка спиратиметься на його столичну місію. Необхідно змінити систему управління Києвом –

об’єднати посади мера та голови КМДА, створити уряд міста, наділити Київраду правом видавати власні закони. Тобто підвищити статус місцевого самоврядування у Києві і в цілому по Україні. Бюджетні відносини мають будуватися за принципом «знизу до гори». Не менше 50% коштів, сплачених киянами, залишатимуться в місті. Таким чином, Київ повинен отримати реальний, а не формальний, особливий статус. І, звичайно ж, пріоритетними будуть питання Шевченківського району. Це розвиток дитячої інфраструктури, комунального господарства, благоустрою території, ремонт доріг, оновлення житлового фонду. Щоб ефективно реалізувати свою передвиборчу програму вже в перші дні роботи нової Верховної Ради я ініціюватиму створення міжфракційного депутатського об’єднання «Кияни передусім!». Це буде група депутатів-киян, які працюватимуть на благо рідного міста і захищатимуть його інтереси на національному рівні.

 

Валерія Степанець

мікрорайон Нивки

 Малий та середній бізнес переживає не кращі часи. Чи є його захист для Вас пріоритетним і які кроки в цьому напрямку Ви збираєтесь робити?

Проблема в тому, що українська економічна система побудована олігархами з метою обслуговування їхніх же інтересів. При такому сценарії малий та середній бізнес завжди залишатиметься «дійною коровою» для держави. Крім того, олігархи впливають на політичне життя країни, контролюючи політичні партії та окремих політиків. Політична еліта проводить їх лінію, захищає їхні інтереси, а малий та середній бізнес, який створює робочі місця і де працює більшість людей, залишається «пасинком» у власної держави. Перш за все слід змінити законодавство з привабливого для олігархів на привабливе для малого та середнього бізнесу. Наприклад, відкриття та закриття власного підприємства не повинно перетворюватися на тортури. Потрібно не лише скоротити кількість податків, але й спростити їх адміністрування. Тут у нагоді стане досвід Грузії. Щоб не перетворювати усіх підприємців у злочинців, там застосували механізм податкової амністії. Тільки після цього, реформувавши податкову службу, почали застосовувати санкції проти тих, хто справді ухиляється від сплати податків. А ще в Грузії успішно випробували систему податкового арбітражу. Це коли платник податків може звернутися до третейського суддівства. Одного суддю обирає він сам, другого – податкова служба, третього – спільно обидві сторони. І не треба винаходити свій український велосипед, світ давно знайшов шляхи вирішення цих питань, потрібні бажання і політична воля. Можна перелічувати ще чимало ініціатив, але найголовніше – держава має припинити тримати бізнес на гачку, а всіх підприємців розглядати як потенційних правопорушників та донорів бюджету. Малий та середній бізнес цінний сам по собі, а не тільки податками, які він сплачує. За його рахунок створюється інфраструктура в торгівлі і сфері послуг та нові робочі місця.

 

Людмила Грищук

мікрорайон Сирець

 Одне з Ваших гасел «Діти передусім!». Що воно означає і що Ви плануєте зробити в парламенті для захисту дітей?

У нас багато говорять про щасливе майбутнє міста та країни, але дуже мало роблять реальних справ для його досягнення. Натомість запорука такого щасливого майбутнього – це діти. Сьогодні в Києві здається є усі мислимі розваги для дорослих і майже не існує умов для дітей. Працюють сотні барів, ресторанів, супермаркетів, розважальних клубів. Але одиничні центри дитячої творчості, спортивні комплекси, дитячі басейни. Ми, дорослі, будуємо місто під себе, не залишаючи простору для дитини. А потім дивуємося, чому, незважаючи на зразкове виховання в родині, вона «переймає» шкідливі звички чи погану поведінку. Відповідь проста – більшість часу дитина проводить не в квартирі, а на вулиці. Якщо там на кожному кроці кіоски з пивом та сигаретами, навкруги наливайки та наркопритони, то куди піде ця дитина? Можна запроваджувати комендантську годину, лицемірно піклуватися про мораль, але ізолювати маленьких людей від навколишнього світу неможливо. Я хочу бачити Київ містом для дітей. Саме в цьому сенс гасла «Діти передусім!». Тому на державному рівні я пропоную ухвалити спеціальну програму «Від першого дня до 25-ти років». Вона передбачатиме створення умов для дитини від першого її дня до цілком дорослого життя. Це і мережа сучасних пологових будинків, і дитяча інфраструктура, і якісна середня, професійно-технічна та вища освіта. Завершує цей перелік перше робоче місце та доступна іпотека для молоді.

 

Марія Пінчук

мікрорайон Татарка

 Що можна зробити сьогодні, аби в Україні люди отримували достойні пенсії та не вели напівжебрацьке життя?

У нас одна із найнижчих в Європі пенсій при високій концентрації доходів в руках кількох десятків родин. Прірва між простим пенсіонером і, наприклад, депутатом величезна. В Бельгії пенсіонер отримує пенсію в тисячу доларів, а тамтешній депутат 5 тис. В Польщі люди похилого віку мають 430 доларів пенсійної допомоги в місяць, а їхні обранці задовольняються зарплатою в 1,8 тис. Наші нардепи отримують майже стільки ж, але при цьому рівень пенсій ледве сягає 150 доларів. Пенсіонерів звели до такого рівня, щоб ними можна було постійно маніпулювати. Щоб змінити ситуацію візьмемо на озброєння досвід хоча б тої ж Польщі. На початку 90-х рр. ми були фактично в рівних стартових умовах, а зараз безнадійно відстаємо. Там запровадили обов’язкову накопичувальну пенсійну систему. Страхові внески розподілили між собою роботодавці та працівники. Усі внески надходять на єдиний банківський рахунок, а звідти – на рахунки Відкритих пенсійних фондів. Останні зберігають та примножують кошти за рахунок інвестиційних операцій. Кожен поляк може самостійно обрати такий фонд (зараз їх 14), а держава гарантує цілісність вкладів майбутніх пенсіонерів. Але в Києві існує своя специфіка. Ціни на продукти, одяг, та послуги тут вищі, ніж в інших регіонах України на 20%, 50%, а то й на 100%. Так, київська пенсія втрачає більше 50% своєї купівельної спроможності. Тому для киян, які досягли пенсійного віку, варто передбачити спеціальну столичну пенсію.

 
Банер
АДРЕСНА ПРОГРАМА ДІЙ ВІКТОРА ПИЛИПИШИНА
Передвиборча програма Віктора Пилипишина
приймальні
 

Голосування

Чи готові ви взяти участь у експерименті – скинутися грошима, найняти іноземну кампанію і зробити кілька кілометрів дорожнього покриття? Таким чином, ми побачимо, чи реально зробити дорогу якісно і надовго, якщо робити її без «відкатів» і «на совість»




Результати
 
 
 
Університет третього віку

 

Відео

  

 
Діти передусім!
 

Останні коментарі

 

Творчість передусім!

Монолог

Во все века

Была Фемидой, Музой и Звездою,

Марией-матерью и Лыбедью-сестрою,

Носительницей доброты, любви,

И вечною дарительницей жизни,

А вы, великие мужи,

Презрев мои исконные деянья,

Одели на меня стальное одеянье,

И в руки дали щит и меч.

Зачем? Чтоб вас, мужи, беречь?

Чтоб неба синь мечом кромсать на тучки?

Тут вы, мужи, дошли до ручки.

Аве, Мария!

Иноземцева Лариса Михайловна, студентка Университета третьего возраста

Детальніше...    |   П'ятниця, 15 квітня 2011, 11:01
   
 

Корисні посилання

Персональний сайт Віктора Пилипишина

Блог Віктора Пилипишина на УП

 

Розсилка

 

Iм'я:

 

e-mail:

 

Вiдписатись

 
 
Форум активних Киян Форум активних киян Моє місто Моя карьера Мої розваги Спорт та туризм Моє авто Моя дача Смачненьке та корисне
Гаряча лінія
Телефон гарячої лінії громадського руху Кияни передусім!